Яковлєв Юрій Геннадійович
«Я завжди вважав Юрія Яковлєва талановитим артистом і цінував одну з чудових його якостей на сцені – він ніколи не награвав, не демонстрував те, що є в нього всередині. В усіх його роботах була правда людської поведінки. Якщо він відчував щастя, він жив щастям, якщо обурював біль, він жив болем.
Але, вочевидь, я недооцінював Яковлєва як людину, яка, перш за все, пером на папері, а потім і на сцені, може заразливо та привабливо розповісти про становлення всього покоління своїх однолітків, розповісти про епоху, про те, чим жили люди. Виявилось, він і це може…»
М.Резнікович. –
Програма вистави «Всі ми родом із дитинства» Ю.Яковлєва. 2016 р.
«…Дорога життя – нескінченна. І у кожного вона своя, єдина і неповторна. Сповнена любові, помилок, переживань та пристрастей. І наприкінці шляху хочеться стати справжньою ЛЮДИНОЮ. Тому заради цього кожен з нас проходить у житті свій шлях до себе. Шлях – до ЛЮДИНИ».
Ю.Яковлєв. – Програма вистави
«Дорога без кінця…» Ю.Яковлєва. 2016 р.
Народився:
Навчався:
1988-1992 рр. – Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого), курс М.Ю.Резніковича.
Робота в театрі:
1992-1993 рр. – Київський молодіжний театр;
1994-2023 рр. (з перервою) – Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки (нині – Національний академічний драматичний театр драми ім. Лесі Українки), зіграно 23 ролі.
Робота в кіно і на телебаченні:
«Банкірши» (2005);
«Повернення Мухтара», серіал (2005-2007);
«Єфросинія», серіал (2010-2013);
«Дід» (2011);
«Медове кохання» (2011);
«Свояки» (2011);
«Анна Герман» (2012);
«Любов зі зброєю» (2012);
«Винищувачі» (2013);
«Поки станиця спить» (2014 року);
«Бабин бунт, або Війна в Новосьолково» (2015);
«Свій чужий син» (2016);
«Замкнуте коло» (2018);
"Таємниці» (2019) та ін.
- 12
Коментарі:
Коментувати
