
Звання:
«Я думаю, що доки живі ті, хто грав із Мальвіною Зіновіївною на сцені
нашого театру, а також ті, хто з нею просто спілкувався, – ветерани, середнє
покоління, молодь та глядачі, які зустрічали її оплесками, – не забудуть
цю дивовижну, яскраву фею. Вкрай самобутню актрису.
В неї було стільки порядності, стільки заразливої бадьорості,
яка буяла аж за край в її сценічних втіленнях.
Особисто для мене спілкування з Мальвіною Зіновіївною завжди було ковтком
свіжого повітря – як на сцені, так і в житті. І мені уявляється, що
пам’ять про неї буде природною, як природно відчуття сонця, неба, води ... ».
М.Резнікович. «І життя, і сльози, і любов». –
«Бульвар Гордона», № 34, 2011 р.)
«Образи, створені М.З.Швідлер на сцені, були яскравими, блискучими,
сповненими веселощами, привабливістю та суто жіночим лукавством».
Д.Киянський «Коли приходить осінь…». –
«Дзеркало тижня», 29.09.2001 р.
Народилася:
Померла:
Навчалася:
Робота в театрі:
1937-1940 рр. – Одеський театр російської драми (нині Одеський Обласний Академічний Драматичний Театр );
1943-1945 рр. – Театр російської драми імені Горького (нині Академічний російський драматичний театр Узбекистану, м. Тащкент);
1937-1945 рр. – Державні філармонії м.Одеси, м.Львова, м. Ташкента;
1945-2011 рр. – Київський російський драматичний театр імені Лесі Українки (нині Національний академічний театр драматичний театр імені Лесі Українки), зіграно 81 роль.
Робота в кіно і на телебаченні:
«Третій удар» (1948);
«Пригоди с піджаком Тарапуньки» (1955);
«Гадюка» (1965);
«Наодинці з ніччю» (1966);
«Шлях до серця» (1970);
«Де ви, лицарі?» (1971);
«Хазяйка», фільм-спектакль (1978);
«Пастка» (1993) та ін.
Коментарі:
Коментувати