
Звання:
«Театр для мене... Важко висловити ці почуття кількома словами. Адже це
просто все! Йому віддано життя. Це особливе повітря. Ось відкрив двері, вдихнув
цей аромат із запахами костюмів, нафталіну, акторського поту, який вітає. Яке це
воно все рідне, любиме!»
А. Пазенко. – «Театр. Собака. Київ. UA», – «Київські відомості», 27.03.2006 р.
«Маже пів життя Анатолій Федорович присвятив нашому університету. І, перш за все,
за людські якості студенти називали його Вчителем. І по-батьківські, по-сімейному
величали «Пазя». Все це було з відтінком неймовірної ніжності. Він був
дивовижно теплою людиною, володів неабияким почуттям гумору, був заводієм у
будь-якій компанії. Був здатен об’єднувати людей. А таких людей насправді завжди
не дуже багато у нашому світі».
Зі спогадів О. Безгіна. – «Повернись до Сорренто». – «Дзеркало тижня», 26.01.2008 р.
Народився:
Помер:
Навчався:
Робота в театрі:
1958 – 1961 рр. – Одеський український музично-драматичний театр ім. Жовтневої революції (зараз – Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. Василя Василька);
1961- 1968 рр. – Київський ТЮГ ім. Ленінського комсомолу (нині – Київський академічний театр юного глядача на Липках);
1970 - 2008 рр. – Київський державний академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки (нині – Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки), 61 роль.
Робота в кіно і на телебаченні:
«Грізні ночі» (1960)
«Від Бугу до Вісли» (1980)
«Страх» (1980)
«Якщо ворог не здається» (1982)
«Пастка» (серіал; 1993)
«Злочин з багатьма невідомими (серіал; 1993) та ін.
Педагогічна діяльність:
1961 – 2008 рр. – викладач, професор, зав. кафедрою сценічної мови Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого.
Коментарі:
Коментувати