Філімонов Сергій Іванович
Звання:
Нагороди:
орден Трудового Червоного Прапора (1971);
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1947) та ін.
«Театр – моя перша і остання заповітна любов...».
С.Филимонов. – «Освіта», 18-25 січня 2006 р.)
«Він ніколи не намагався бути першим, ніколи не страждав, що не грає Сірано
чи Гамлета. Він був щасливий просто виходити на підмостки і дарувати людям свої
тепло та мудрість. Він був потрясаюче талановитим, талант цей пробивався крізь
кожну, хай навіть не центральну, роль».
Ольга Лапікура. Зі спогадів. – С.Філімонов: «Найдорожче у нашій професії–таємниця сповіді». –
«Контрамарка» N 2, 2005 р.
«Не одне покоління глядачів виховувалось на добрих почуттях, які дарував їм
митець. Ніякі епітети не можуть вичерпати всього значного, що він зробив для
формування духовної сутності молодого покоління».
Ірина Давидова «Ви вчили нас жити». – «Злагода», 11 квітня 1996 р.
Народився:
Помер:
Навчався:
Робота в театрі:
1951-1933 рр. – Ногінський міський драматичний театр, Московська обл., (РФ);
1953-2004 рр. – Київський державний академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки (нині - Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки), зіграно 113 ролей.
З 1967 року – педагог із акторської майстерності Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (нині – Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого).
Робота в кіно і на телебаченні:
«Небо кличе» (1959);
«Шлях до серця» (1970);
«Костя Барабаш із 10 «Б» (1976);
«Хазяйка». Фільм-вистава (1978);
«Ведмедик» (1981);
«Останній аргумент королів». Телесеріал. (1983);
«Охоронець» (1991);
«Золото партії» (1993);
«Ленін у вогняному кільці» ( 1993 ) та ін.
- 12
Коментарі:
Коментувати
