Варпаховська Анна Леонідівна
Звання:
Нагороди:
«Гадаю, моє призначення полягає в тому, щоб сказати зі сцени щось добре, хай в
людей підійметься настрій, або вони замисляться про щось важливе».
А.Варпаховська. З інтерв’ю О.Беленькому. – «Робоча газета», 24.02.2012 р.
«…Вистави за участю Анни Варпаховської неодмінно збирають аншлаги… Вона
віртуозно грає комедії, на яких глядачі сміються та плачуть. Кожна її роль – іскристий
бокал шампанського з гірким присмаком мигдалю. Втім, як і все її життя, в якому є
всього із надлишком, – і горя, і любові, і сліз, і щастя».
О. Вавілова «Суєта суєт Анни Варпаховської». – «Щотижневик -2000», 26.12.2014 р.
Народилася:
Навчалася:
Робота в театрі:
1971- 1994 рр. – Театр ім. К. С. Станіславського (Москва), нині Московський академічний Музичний театр ім. К. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка.
У 1994 році емігрувала до Канади (Монреаль), де спільно з режисером Г. Зіскіним створила російський театр ім. Леоніда Варпаховського, в якому працює і зараз.
2006-2007 рр. – в якості режисера поставила вистави «Коктейль по-французьки» за п'єсою М.Камоллетті та «Серед білого дня» за п'єсою О. Островського «Вовки та вівці» у Магаданському музично-драматичному театрі.
2013-2017 рр. – співпрацювала з Київським театром «Актор».
З 2007 року і по теперішній час грає у виставах Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки (нині - Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки).
Робота в кіно і на телебаченні:
«Ходіння по муках» (1974);
«Екіпаж» (1979);
«Суєта суєт» (1979);
«Брелок із секретом» (1981);
«Вітя Глушаков - друг апачів» (1983);
«Повний місяць», фільм-спектакль (1984);
«Новосілля у старому будинку», фільм-спектакль (1988);
«Савраска» (1989);
«Чорнобиль. Останнє попередження »(1991);
«Ідеальна пара» (2001);
«Вітряна жінка» (2014);
«Схід-Захід» (2016, 2018);
«Людина без серця» (2018) та ін.
- 12
Посилання:
Коментарі:
Коментувати
