Треповський Олег Борисович

Треповський Олег Борисович

Треповський Олег Борисович актор драматичного театру і кіно
актор драматичного театру і кіно

Звання:

народний артист України (2011)

«Я не розумію слова «робота» стосовно нашої професії. Це служба, СЛУЖІННЯ, якщо
бажаєш. Все, що я роблю, безумовно має працювати на театр, а я маю йому слугувати.
Інакше всі мої духовні пошуки на сцені мертві…».

(О.Треповський. З інтерв’ю О.Варварич. –
«Класичний» щасливчик». – «День» 5.11.2009 р.).


«Більше за все мене приваблює в Олегові відданість професії, відданість акторству, та
глибинна, не показна відданість самому актові творчості, народженню на репетиції почуття,
розуміння сенсу…Театр для нього радість і біль. Втім, як для кожного істинного артиста».

(М.Резнікович «Театр часів… Обличчя часу». – К., 2001., с. 214-215).

Народився:

28 жовтня 1965 року, м. Волгоград, Росія.

Помер:

25 квітня 2018 року, м. Київ, Україна

Навчався:

1988-1992 рр. – Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого), курс М.Ю.Резніковича.

Робота в театрі:

1992-2013 рр. – Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки (нині -Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки), зіграно 18 ролей.

Робота в кіно і на телебаченні:

«Вальдшнепи» (1995);
«День народження буржуя», серіал (1999);
«Право на захист» (2002);
«Попіл Фенікса» (2004);
«Міський романс» (2006);
«Про любов» (2008);
«Єфросинія», серіал (2010-2013);
«Кедр» пронизує небо » (2011);
«Порох і дріб» (2012);
«Братні узи» (2014 року);
«Пізнай мене, якщо зможеш» (2014 року);
«Громадянин Ніхто» (2016);
«На лінії життя» (2016);
«Що робить твоя дружина?» (2017);
«Таємний щоденник Симона Петлюри» (2018) та ін.

ЛЮДОВИК XIV
«Молоді роки короля Людовика XIV» А.Дюма-батька. 1993 р.
ГЕНРІ
«Історія однієї пристрасті» (за Г.Джеймсом). 1994 р.
О. Єна – Міс Олімпія.
ГЕНРІ (на першому плані)
«Історія однієї пристрасті» (за Г.Джеймсом). 1994 р.
Б. Вознюк – Він.
КАРЛО ГОЛЬДОНІ
«Маскарадні забави» О.Богдановича. 2000 р.
СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ
«Ревнощі» М.Арцибашева. 1995 р.
Н. Доля – Олена Миколаївна.
ВІД АВТОРА
«Школа скандалу» Р.Шерідана. 1995 р.
У виставі-концерті
«Любов і війна» («Сорокові, рокові...») В.Силіної. 2000 р.
АЛХОНОН
«Тойбеле та її демон» І.Башевіса-Зінгера, І.Фрідман. 1996 р.
Т. Назарова – Тойбеле.
АЛХОНОН
«Тойбеле та її демон» І.Башевіса-Зінгера, І.Фрідман. 1996 р.
Т. Назарова – Тойбеле.
ДОН ЖУАН
«У полоні пристрастей» («Камінний господар») Лесі Українки. 2002 р.
Н. Доля – Донна Анна.
ФРАНЦИСК I
«Таємниці мадридського двору» Е.Скріба, Е.Легуве. 2000 р.
Т. Бойко – Маргарита.
ДОН ЖУАН
«У полоні пристрастей» («Камінний господар») Лесі Українки. 2002 р.
ЛАГРАНЖ (ліворуч)
«Дон Кіхот. 1938 рік» М.Булгакова (за М.Сервантесом). 2006 р.
Ю. Гребельник – Вигадник.
ВІН (СЬОГОДНІ)
«Сто п’ята сторінка про кохання...»
(композиція М. Резніковича). 2010 р.
У сцені задіяні: Г.Артеменко, Д.Савченко.
ВІНЧЕНЦІО
«Цинічна комедія» (за мотивами п’єси В.Шекспіра «Міра за міру»). 2012 р.
І. Новак – Ізабелла.

Коментарі:

Нема коментарів

Коментувати

Перед тим як написати коментар, ознайомтесь з правилами сайту.
Увага! Коментарі незареєстрованих користувачів будуть розміщуватися на сайті після перевірки адміністратором.

protect
go_up