Балієв Євген Якович
Звання:
Нагороди:
Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002)
«До театру я завжди ставився із благоговінням…»
Є.Балієв. З інтерв’ю: Т.Поліщук. «Патріарху Російської драми – 90 років!». – «День».18 грудня 2002 р.
«Євген Якович – старійшина нашого театру, легендарна постать.
Сценічна привабливість актора у поєднанні з тонкою, щирою, глибокою психологічною розробкою образів, відмінна професійна майстерність, широкий діапазон засобів виразності, гостра характерність сприяли успіхові у створенні Є.Я.Балієвим переконливих, життєстверджуючих персонажів, які увійшли до кращих сторінок вітчизняного театрального мистецтва».
З творчої характеристики 2002 р.
Народився:
Помер:
Робота в театрі:
1930 – 1936 рр. Театр ім. Ф.Волкова (нині – Російський державний академічний театр драми ім. Ф.Волкова, м. Ярославль, РФ), Театр ім. А.Луначарського (нині – Академічний російський драматичний театр ім. А.Луначарського, м. Севастополь, Кримдержтеатр (нині – Кримський академічний російський драматичний театр ім. М. Горького, м. Сімферополь,), Театр ім. К.Маркса (нині – Державний академічний театр драми ім. І.Слонова, м. Саратов, РФ);
1936 – 2002 рр. Київський державний академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки (нині – Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки); 122 ролі.
Робота в кіно і на телебаченні:
«Мати» (1955);
«Коли співають солов’ї» (1957);
«Моральність пані Дульської». Фільм-вистава (1957);
«Під золотим орлом» (1957);
«Правда» (1957);
«Надзвичайна подія» (1958);
«Далеко від Батьківщини» (1960);
«Рятуйте наші душі» (1960);
«Артист з Коханівки» (1961);
«Криниця для спраглих» (1966) та ін.
- 12
Коментарі:
Коментувати
