 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
One-act comedy
Running time: 1 hour 20 min.
Book tickets
Set design by Hlib Suryaha, Pavlo Tekuchev
Art by Olena Drobna
Sound by Alla Muravska
Lighting by Anatolii Burov
Choreography by Alla Rubina
Assistant director Mykhailo Heykrayter
The performance was created on the basis of the independent work of actors of the Theater
Censor and Author work together. Censor critiques, Author revises. More often than not, the text benefits from it. Imagination beats everything! Some of Censor's ideas are certainly full of it. Apart from working on a comedy play they sometimes talk to each other. We get to know them better over a week they spend together working. Pedantic Censor (""I'm devoid of the sense of humor"") and a kowtowing Author, ready to do anything to have his play accepted. Kowtowing is his way of countering censorship and he turns all critique into jokes, and Censor seems to be going along with it, even though he doesn't have a sense of humor... However, this does dramatically change his attitude towards the Author, his play and theatre. This play is a goldmine of fine quotes. Art is lifechanging, laughter is healing. They say that truth is born in laughter.
Cast:
| CENSOR, security officer | Hlib Suryaha |
| AUTHOR | Pavlo Tekuchev |
Comments:
У п'ятницю, 19 листопада, дивилась "Академію сміху". 80 хвилин насолоди! Читала відгуки про цю виставу - є й негативні. Цікаво було б познайомитися з тими, кому вистава не сподобалась. Що не так?
Не буду спойлерити, краще самі подивіться. Та є два моменти, які не можу обійти.
По-перше, це п'єса японського автора Кокі Мітані (теж вперше дізналася про нього після вистави), але не одразу доходить, що це про Японію. Спочатку думала: де це? Росія? Німеччина? Японія? Так, Країна висхідного сонця теж була в переліку. Під час розгортання дії розумієш, що це перед Другою світовою. І дивуєшся: як тоталітарні держави схожі між собою! А найприкріше те, що люди не хочуть учитися на чужих помилках (та й на власних теж, як бачимо). Отож ви, мабуть, зможете провести певні аналогії і з теперішнім станом речей в Україні. Звісно, у нас немає відкритої цензури, та скільки разів я чула: "Як ти можеш писати про кохання, якщо у нас війна? Де твоя громадянська позиція?.." Але ж хіба під час війни кохання зникає?..
По-друге, два актори, лише два актори, але стільки образів залишається після перегляду! Я ніби бачила всю театральну трупу "Академії сміху", родину цензора, познайомилась із половиною міста, а про поліцмейстера і ворона - окрема розмова. Гліб і Павло - такі справжні! І дуже класні!
Нарешті, тут стільки смішного і трагічного водночас, що точно не буде нудно! А те, що дійство відбувається в новій залі, де немає сцени і актори грають поряд із глядачами, створює ілюзію перебування всередині п'єси, своєрідний 3D-ефект.
Ви скажете, що я завжди захоплююсь. Насправді ні. Так, намагаюсь в усьому бачити хороше. Але тут не треба намагатись. Чудова вистава, бездоганна гра акторів! Я смакувала кожну хвилину, і так не хотіла, щоб ЦЕ закінчувалось...
Заздрю тим, хто подивиться виставу ВПЕРШЕ.
Акторам браво!
Що засмутило, так це закулісні розмови. На половині вистави хтось гучно звав Ігора. І скоріш за все після того як знайшов зясовував голосно з ним стосунки. Півзалу, що розташовані біля заштор через слово чули і акторів і персонал театру. Це неприйнятно!
Очень люблю этот театр, но, нужно признать, что с этим спектаклем получился полный провал. Актёры, безусловно, старались, но уйти хотелось уже минут через 20 после начала. Решил досидеть, уважая актёров, которые на маленькой сцене под крышей это бы точно заметили. Несколько людей ушло и я потом пожалел что к ним не поисоединился, поскольку 80 минут на сцене происходило что-то странное, с не очень понятной идеей и в довольно карикатурном исполнении. Видно, что актёры воплощали замысел постановщика, но в чём он был, этот замысел, я в итоге так и не понял. Вышел и спросил себя: что это вообще было? Что хотели всем этим сказать? И не смог ответить. Наверное, не только я, поскольку после спектакля зрители жиленько похлопали из вежливости и разошлись, недоуменно пожимая плечами..
В общем, хорошо подумайте, прежде чем идти и смотреть этот спектакль! Тем более, что альтернатива, особенно в этом театре, однозначно есть :)
To comment
