Комаров Олег Васильович

Комаров Олег Васильович

Комаров Олег Васильович актор драматичного театру і кіно
актор драматичного театру і кіно

Звання:

народний артист України (2016)
лауреат Премії ім. І. Котляревського (1998).

Нагороди:

медаль Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна» (2005).

«Який би сценічний образ не створював Олег Васильович – позитивний чи негативний,
історичний чи сучасний, – він завжди був і залишається природнім, вільним, органічним,
емоційним, завзятим, правдивим, гострим. Але головне – по-життєвому достовірним. В
кожній його ролі важно не впізнати артиста, але ж водночас кожна з нових ролей
насичується вкрай дотепно новими рисами, рисочками, дрібничками тонкого, майже
акварельного ґатунку. Саме поєднання героїки, гумору, трагедійних і лірико-іронічних фарб
характеризує більшість образів, створених актором на сцені нашого театру. Як справжній
майстер сцени, він здатен розповісти значно більше, ніж іноді буває покладено на поверхню
драматургічного матеріалу. В цьому його творча індивідуальність».

З творчої характеристики 2009 р.


«Вдячний долі, що в такому, вже осінньому віці в мене продовжується плідний період,
в рідному театрі. Формула щастя проста, моє щастя – це працювати в моєму театрі».

Олег Комаров. З інтерв'ю.
А. Підлужна «Багатогранний Олег Комаров». –
«Театрально-концертний Київ», № 2, 2004 р.

Народився:

14 березня 1939 року, м. Київ, Україна.

Навчався:

1957-1961 рр. – Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого (нині– Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого).

Робота в театрі:

1961-1964 рр. – Дніпропетровський російський драматичний театр ім. М. Горького (нині – Дніпровський академічний театр драми та комедії);
1964-1966 рр. – Театр-студія кіноактора при Кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка (нині – Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка);
з 1966 р. – Київський державний академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки (нині – Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки).

Робота в кіно і на телебаченні:

«Повість про Пташкіна» (1964)
«Хочу вірити» (1965)
«У пастці» (1966)
«Їх знали тільки в обличчя» (1966)
«Щовечора після роботи» (1973)
«Поцілунок Чаніти» (1974)
«Казка як казка» (1978)
«Кармелюк» (1985)
«Війна у західному напрямку» (1990)
«Сад Гефсиманський» (1993)
«Утьосов. Пісня довжиною в життя» (2006)
«Якщо ти мене чуєш» (2007)
«Доярка із Хацапетовки» (2009)
«Повернення Мухтара» (серіал, 2009, 2011) та ін.

Комаров Олег Васильович

– актор-читець, який виступає з літературно-художніми програмами на концертних майданчиках, на радіо та телебаченні;
– ведучий радіопрограм («Вiд суботи до суботи», «А ми до вас в ранковий час», «Малi таємницi великого свiту», «Детективна історія»);
– автор і ведучий циклів документальних телепередач («Театральні силуети», «Дещо про кіно»);
– автор книг: «Розповіді та спомини» (1998), «Театральні спогади. Оповідання» (2001), «Світлі душі театру. Театральні спогади. Оповідання» (2014);
– викладач кафедри майстерності актора та сценічної мови Київського державного училища естрадно-циркового мистецтва (нині– Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтва).

ВАГНЕР (ліворуч)
«Долетимо до Мілана» О.Заградника. 2001 рік.
Ю. Гребельник – Вендел.
КОЩІЙ БЕЗСМЕРТНИЙ
«Іван-царевич» Ю.Кіма. 1993 г.
Після вистави.
СІМА ПОПОВИЧ
«Пані міністерша» Б.Нушича. 2001 рік.
Т. Назарова – Живка.
ПАН ФЛЕРАН
«Уявно хворий» Ж.-Б. Мольєра. 2012 рік.
БАТУ
«Трохи ніжності» А.Николаи. 2004 рік.
БАТУ
«Трохи ніжності» А.Ніколаї. 2004 рік.
УПРАВИТЕЛЬ (ліворуч)
«№13 (Шалена ніч, або Одруження Пігдена)» Р.Куні. 2012 рік.
О. Замятін – Ричард Уїллі.
ГІБНЕР
«Ревізор» М.Гоголя. 2000 рік.
В. Алдошин – Хлопов.
ПЕТЕР ШУЛЬЦ (праворуч)
«Бізнес. Криза. Кохання… (Top Dogs)» У.Відмера. 2009 рік.
Л. Титов – Уве Шмідт.
ПЕРШИЙ СТАРИЙ (праворуч)
«Дон Кіхот. 1938 рік» М.Булгакова (за М. Сервантесом). 2006 рік.
Б. Вознюк – Мажордом.
СУДДЯ
«Цинічна комедія» по мотивам п’єси
В.Шекспіра «Міра за міру»
ПАЦІЄНТ (праворуч)
«Марат/Сад» П.Вайса. 2008 рік.
Р. Трифонов – Марат.
«Вечір зарубіжної новели»
Київ. Будинок актора. 1984 рік.
НА ЗЙОМКАХ
к/ф «До уваги громадян і організацій»
1965 рік.
СКРИПАЛЬ
Відеокліп до пісні «Скрипка грає».
2002 рік.

Посилання:

Коментарі:

Нема коментарів

Коментувати

Перед тим як написати коментар, ознайомтесь з правилами сайту.
Увага! Коментарі незареєстрованих користувачів будуть розміщуватися на сайті після перевірки адміністратором.

protect
go_up