Сарайкін Віктор Вікторович

Сарайкін Віктор Вікторович

Сарайкін Віктор Вікторович Актор драматичного театру і кіно
Актор драматичного театру і кіно

Звання:

народний артист України (2006)

   «Актор сильного темпераменту, пластичності, наділений великою сценічною чарівністю, завжди змальовує свої образи відверто, не ховаючи жодної дрібниці, які повно розкривають сутність персонажу».

З творчої характеристики. 2009 р.

 

   «Віктор Сарайкін – артист дивовижний, чи, як зазвичай кажуть, податливий, живий, безпосередній, але водночас і глибокий, докладний і завжди налаштований на роботу».

Б.Кротка. «Артист рідкісної витримки». -
«Вісті в Україні». – 6 квітня 2009 р.

 

       «Змінюється час – змінюється і самий актор Віктор Сарайкін, і його ролі. З віком у артиста нарощується допитливість, зацікавленість життям, креативний азарт у творчості. Він відчуває ритми часу, і в цьому сутність воістину творчого начала».

 Т. Моцарь. «Було два шляхи: стати кримінальним
авторитетом чи піти у мистецтво». – «День», 3 червня 2014 р.

Народився:

6 квітня 1959 року, м .Магнітогорськ, Росія.

Навчався:

1976-1980рр. – Державний інститут театрального мистецтва ім. А. В. Луначарського (нині Російський інститут театрального мистецтва - ГИТИС), м. Москва.

Робота в театрі:

1981-1992 рр. (з перервами) – Київський театр драми і комедії (нині Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра);

З 1995 р. – Київський державний російський драматичний ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки).

Робота в кіно і на телебаченні:

«Останній гейм» (1981);
«Хочу зробити зізнання» (1989);
«Афганець» (1991);
«Злочин з багатьма невідомими» (1993);
«Як гартувалася сталь» (1999);
«Європейський конвой» (2003)
«Повернення Мухтара», серіал (2005);
«Богдан-Зиновій Хмельницький» (2006);
«Ліквідація» (2007);
«Зачароване кохання» (2008);
«Попелюшка з причепом» (2010);
«Слуга народу» (2015-го, 2017) та ін.

В.Сарайкін у виставі 
«Собаче серце» (за М.Булгаковим). 
Київський академічний театр 
драми і комедії на Лівому березі Дніпра.
В.Сарайкін (Кавалер де Гріє)
 і Н.Ніжерадзе (Манон Леско)
у виставі « Манон Леско» В.Незвала.
Київський академічний театр 
драми і комедії на Лівому березі Дніпра.
В.Сарайкін  (Глумов, праворуч) у виставі 
«Я вам потрібен, панове!» (за комедією О.Островського «На кожного мудреця доволі простоти»).
Київський академічний театр 
драми і комедії на Лівому березі Дніпра.
В.Сарайкін у виставі  
«Маленький солодкий собака».
Київський академічний театр 
драми і комедії на Лівому березі Дніпра.
В.Сарайкін (Чарльз) у виставі  
«Нічний сеанс» («Невгамовний дух») Н.Коуарда.
Київський академічний театр драми і комедії 
на Лівому березі Дніпра.
В.Сарайкін (у центрі) у виставі  
«Сержанте, мій постріл перший!» Е.Володарського.
Київський академічний театр драми і комедії  
На Лівому березі Дніпра.
ФЕРНАНДО КРАПП (праворуч)
«Фернандо Крапп написав мені цього листа» Т.Дорста, У.Елер. 1996 р. 
У сцені задіяні: А.Подубинський, Н.Доля.
ДЖОЗЕФ
«Школа скандалу» Р.Шерідана. 1995 р.
Т. Назарова – Леді Тізл.
МИРОНОВ (праворуч)
«Кохання студента» Л.Андрєєва. 1996 р.
С. Москвін – Онуфрій.
БРІК (ліворуч)
«Кицька на розпеченому даху» Т.Вільямса. 1998 р.
Ю. Мажуга – Полліт-старший.
ДОН  ЖУАН
«У полоні пристрастей» 
(«Камінний господар») Лесі Українки. 2002 р.
ЧОЛОВІК 
«Пізанська вежа» Н.Птушкіної. 1999 р.
Н. Ніжерадзе – Дружина.
ВЕНДЕЛ
«Долетимо до Мілана» О.Заградника. 2001 р.
О.Когут – Лінда.
БРИГАДИР
Вистава-капусник. 2005 р.
ОДОАРДО  ГАЛОТТІ
«Хто вбив Емілію Галотті?..»  (за трагедією Г.-Е.Лессінга). 2002 р.
Н. Кудря – Клаудіа Галотті.

Посилання:

Коментарі:

Нема коментарів

Коментувати

Перед тим як написати коментар, ознайомтесь з правилами сайту.
Увага! Коментарі незареєстрованих користувачів будуть розміщуватися на сайті після перевірки адміністратором.

protect
go_up