Ануров (Онуров) Олександр Герасимович

Ануров (Онуров) Олександр Герасимович

Ануров (Онуров) Олександр Герасимович Актор драматичного театру і кіно
Актор драматичного театру і кіно

Звання:

народний артист УРСР (1976)

Нагороди:

орден «Знак пошани» (1967);
26 медалей, серед них: медаль «За оборону Сталінграда» (1942);
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945);
медаль «За доблесну працю» (1965) та ін.

«Чудова моя професія! Мати право виходити на сцену, устами героя висловлювати свої думки. І якщо твоя гра торкнеться серця глядача, то – велике щастя».

О. Ануров. З інтерв`ю. 1985 р.

 

«Стиль О. Анурова відзначають стриманість і благородна простота у поєднанні із завзятим романтичним темпераментом. На сцені він завжди зібраний, сумлінний, уважний до партнерів».

С. Грін «Роки щастя». –
«Культура і життя». 29.07.1984 р.

 

«У Театрі імені Лесі Українки, якому було віддано майже все його життя, грав багато та із запалом. І в кожній ролі – до повного виснаження. Чи грав він у «Генералі Ватутіні», чи у «Владі темряви», чи у «На дні», чи у «Далеких вікнах», – завжди було в ньому відчуття внутрішнього стрижня. Як казали у старовинні часи – «відчуття комірця».

Б. Куріцин «Натура, яка зникає». –

«Київські відомості». 6.10.1995 р.

Народився:

21 квітня 1914 року, м. Костянтинівка, Донецька обл., Україна.

Помер:

3 жовтня 1995 року, м. Київ.

Навчався:

1929-1932 рр. – Київський художній інститут, 3 курси
(зараз – Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури).

Робота в театрі:

1933-1936 рр. –  Вседонецький музично-драматичний театр (м. Маріуполь);

1936-1939 рр. –  Служба в лавах РСЧА (Робітничо-Селянська Червона Армія);

1939-1942 рр. – Центральний театр Червоної Армії (м. Москва);

1942-1944 рр. – Театр Червоної Армії Південно-Західного фронту;

1944-1953 рр. – Театр Радянської Армії Одеського військового округу;

1953-1995 рр. – Київський державний академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки (зараз – Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки), зіграно 68 ролей.

Робота в кіно і на телебаченні:

«Правда» (1957);
«НП. Надзвичайна подія» (1958);
«Кров людська – не водиця» (1960);
«Рятуйте наші душі!» (1960);
«Розвідники» (1968);
«Пізнай себе» (1972);
«Не мине й року» (1973);
«Народжена революцією» (1975);
«Карпати, Карпати…» (1976);
«Грачі» (1982) та ін.

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ 
«Є така партія!» І.Рачади. 1970 р.
ПРОХОР
«Генерал Ватутін» Л.Дмитерка. 1974 р.
СКУЙОВДЖЕНИЙ ЧОЛОВІЧОК
«Вечірнє світло» О.Арбузова. 1975 р.
ЛИХОБОР
«Друге побачення» В.Собка. 1972 р.
ЛІКАР МАКАРОВ
«Варвари» М.Горького. 1973 р.
 І. Буніна – Монахова.
ШАБЕЛЬСЬКИЙ
«Іванов» А.Чехова. 1976 р.
ДОРОДНОВ (ліворуч)
«Пізнє кохання» О.Островського. 1982 р.
М. Рушковський – Маргаритов.
ПАН ВУЛАНД
«Хижаки» О.Писемського.  1986 р.
ДЕРВОЄД
«Рядові» О.Дударєва.  1985 р.
В. Василенко – Жінка.
ЛІКАР БЕРГМАН
«Сподіватись» Ю.Щербака. 1979 р.
ДІД (праворуч)
«Не був… Не перебував… Не брав участі…» 
Ю.Макарова. 1982 р. 
А. Подубинський – Сергій Нечаєв.
КОРНІЙ ЯКОВЛЄВ
«Я прийшов надати вам волю» В.Шукшина. 1984 р.
ОТЕЦЬ ВІССАРІОН
 «Сава» Л.Андрєєва. 1990 р.
ВЕЛЛЕР МАРТІН
«Гра у джин» Д.Кобурна. 1984 р.
В. Предаєвич (дружина Анурова О.Г.)  
в ролі Франсії Дорсі.
КУКІН (праворуч)
«Жанна» О.Галіна. 1989 р.
О. Онуров (син Анурова О.Г.)  
в ролі Григорія.

Коментарі:

Нема коментарів

Коментувати

Перед тим як написати коментар, ознайомтесь з правилами сайту.
Увага! Коментарі незареєстрованих користувачів будуть розміщуватися на сайті після перевірки адміністратором.

protect
go_up