Тітов Леонід Володимирович
театральний режисер.
«Тітов Л.В. – артист високої професійної школи із безумовним міцним темпераментом, він є зразком блискучого сценічного партнерства»
З творчої характеристики. 2013 р.
«Для актора Театру ім. Лесі Українки Леоніда Тітова одна з найдорожчих родинних фотографій – знімок його матері-красуні в ролі з написом «Бажаю, щоб шлях твій був нелегким, але захоплюючим». Ніби напророчила народна артистка України Олександра Смолярова синові – шлях його був і справді непростим…»
Алла Підлужна. – «Театрально-концертний Київ», 2009, № 4.
«Будучи випускником Щукінського училища, я є прихильником формули Вахтангова: «Розкрити за змістом і нафантазувати за формою», тому я люблю яскраву форму, барвистість, музичність і обов’язково гумор. Терпіти не можу нудьги на сцені».
Леонід Тітов. З творчого резюме.
Народився:
Навчався:
1986-1992 рр. – Вище Театральне училище імені Б. В. Щукіна, спеціальність: режисур драми.
Робота в театрі:
З 1972 р. – на посаді актора, режисера-постановника, головного режисера в театрах міст: Омськ, Кемерово, Псков, Волгоград, Тюмень, Петропавлівськ, Барнаул, Семипалатинськ, Тольятті та ін.
1983-1988 рр., 2006- 22рр. – актор Київського державного російського драматичного театру ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки), зіграно 19ролей
Робота в кіно і на телебаченні:
«Диктатура». Фільм-спектакль (1985);
«Підступи коханняі» (2005);
«Все включено» (2006);
«Сім днів до весілля» (2007);
«Адреналін» (2008);
«Блудні діти» (2009);
«Право на помилування» (2009);
«Брат за брата», серіал (2010-2011);
«Повернення Мухтара-7», серіал (2011);
«Доставити за будь-яку ціну», (2011);
«Любов на два голоси» (2011);
«Здрастуй, мамо!» (2011);
«Шулер» (2011);
«Поки станція спить» (2014) та ін.
Режисер-постановник вистав:
«Поминальна молитва» Г.Горіна. ДРДТ ім. М.Бестужева. м. Улан-Уде, (1997 р.);
«Свої люди – поквитаємось» О.Островського. ДОРДТ ім. Ф.Достоєвського, м. Семипалатинськ (1999 р.);
«Нам не дано передбачити» за п'єсою «Поки вона вмирала» Н.Птушкіної (1999);
«Емігранти» С.Мрожека. ТЮЗ, м. Тольятті (2000 р.);
«О, Маріанна!» за мотивами п'єси «Дон Сезар де Базан» Ф.Дюмануара і А.д'Еннері. Амурський театр драми, м. Благовіщенськ (2001 р);
«Продавець дощу» Р.Неша. Обласний драматичний театр, м. Пенза (2006 р.) та ін.
- 12
Коментарі:
Коментувати
