Комедія наших днів на 2 дії
Тривалість 2 год. 30 хв.
Замовлення квитків
Сценічна версія – Ірина Барковська
Режисер поновлення вистави – Кирило Кашліков
Сценографія – Олена Корчина
Костюми – Олена Дробна
Оновлення сценічного рішення вистави – Олексій Вакарчук
Композиторка – Віта Шпаковська
Помічники режисера – Сергій Литвин, Світлана Роєнко
Переклад з англійської Михайла Мішина
Зустрічайте!..
№ 13 Рея Куні – це комедія ситуацій, що давно припала глядачам до душі й залишається веселою та захопливою, адже ніколи не знаєш, який черговий сюрприз підкине героям доля.
Цілком, здавалося б, невинна інтрижка між помічником прем'єр-міністра і секретаркою боса постійно загрожує перерости в скандал і, можливо, навіть убивство. Головне ‒ не допустити, щоб усе таємне раптом стало явним, тим паче, що ніхто з присутніх у цьому не зацікавлений. І тому головною дійовою особою повинен стати той, хто найшвидше знаходить несподівані рішення і вміє викрутитися з будь-якої ситуації. Такою людиною неочікувано для всіх, та й для самого себе, стає Джордж Пігден, секретар помічника прем'єр-міністра. У кого лише йому не довелося перевтілитись цієї нескінченно довгої ночі: і в молодого чоловіка чужої дружини, і у спокусника старої діви; водночас його обіцяв убити збезчещений чоловік, а ще на нього влаштували полювання невдоволені жінки. Окрім того, йому цілу ніч довелося вовтузитись із закляклим трупом колишнього детектива, затиснутого віконною рамою, трупом, який згодом... але не будемо розкривати інтригу.
І це ще не все... Події розгортаються із такою швидкістю, що аж дух перехоплює! Феєричність дії, несподівані повороти сюжету, смішні витівки і репліки – усе це створює атмосферу веселощів, а отже, чудовий настрій. Адже так важливо вміти сміятися над собою, над своїми вадами і пам'ятати, що брехня на благо – все одно брехня, а зрада, як її не називай, однаково – зрада. І № 13 тут геть ні до чого.
Дійові особи та виконавці:
| Ричард Віллі, помічник прем’єр-міністра | Петро Сова |
| Джордж Пігден, секретар помічника прем’єр-міністра | Андрій КоваленкоВладислав Мелешко |
| Памела, дружина помічника прем’єр-міністра | Ганна ГринчакОлена Червоненко |
| Джейн Ворзінгтон, секретарка | Марія ГончароваДар'я Каташинська |
| Ронні, чоловік секретарки | Олександр ВалюкДмитро СимоненкоОлександр Соколенко |
| Гледіс, пані | Діна АндрійчукКатерина Мелешко |
| Тіло чоловіче, середнього віку | Вадим ЄрмішинЄвген Овчаров |
| Керуючий | Олег РоєнкоВіктор Семирозуменко |
| Офіціант | Гліб СурягаСтепан Янчук |
| Покоївка | Марія АгапітоваГелена Сергутіна |
Преса про виставу:
Коментарі:
Когда спектакль снова будет ? Почему нельзя на него купить билет ? Такое нельзя закрывать, закрывать, то, что приносит успех глупо.
К сожалению, Кирилл Григорьевич только в этом спектакле занят!
Искренне ваш, постоянный зритель из города Днепр!
Бывают спектакли-события, бывают спектакли-манифесты, спектакли эпохальные... А бывают спектакли-эпохи. "Номер 13" это именно спектакль-эпоха. За два десятилетия его аншлагового существования на сцене театра Леси Украинки сменилось три фазы для киевских театралов: "был на 13-м", "ходил на 13-й второй раз" и "а не сходить ли на 13-й снова?". Описывать его в стиле пересказа классической комедии Куни пОшло, все знают сюжет на память, описывать актерские работы - бессмысленно, они также давно стали классическим в самом высоком смысле этого слова. Поход на" 13" уже чистое гурманство, дегустация дорогого напитка, который никогда не надоест, к которому обращаешься в минуты подходящего настроения. Или в час нужды, найти в жизни что-то эталонное. В данном случае - эталонно-позитивное.
Моё очередное посещение этого спектакля, как оказалось, совпало с началом очередного (и как всегда внезапного) локдауна в Городе и (как говорят) с завершением сценической жизни "Номера тринадцать ".
В силу этих обстоятельств гурманство получилось высочайшего пошиба. С горчинкой философии. Внезапно оказалось, что коллекционная бутылка подошла к концу, очередной бокал стал последним, планировать новую встречу, увы, нет возможности...
И спектакль состоялся, словно чувствуя это, как никогда полный внезапной жизни и импровизаций от самой жизни, поскольку мир "13-го" настолько органичен, что ни выключения света, ни прищемлённый Окном (важное действующее лицо) хвост игрушечный мыши не выглядели и не могли выглядеть случайностями, ибо в жизни нет ничего случайного.
Уже после оваций и поклонов, я задумался об успехе спектакля в условиях сегодняшнего дня. Да, бесспорно гениальная комедия положений, одна из лучших, но только ли это влечет и влечет киевского зрителя второй десяток лет?
И ответ родился, возможно спорный, но для меня абсолютно верный - современный зритель видит в Пигдене не серую мышь, которой обстоятельства прищемили хвост и вынудили стать львом. Сегодня, среди безумного стресса раскачивающегося мира, мы видим в Пигдене человека практически мессианского (как по нынешним приземленным временам) масштаба - Человека, который среди нарастающего безумия и тотального кризиса смог найти свое счастье, не сделав при этом никому плохо, ни на грамм не увеличив количество негатива во вселенной. Наоборот - стараясь "сделать всем хорошо".
Последние двадцать лет нас так настойчиво приучали к мысли, что за счастье нужно платить (или заставлять платить за свое счастье других), что "13-й" воспринимается как открытый протест циничному миру взаимозачетного потребления, волшебной сказкой, легендой, откровением.
А не это ли тайный идеал современного человека - получить свое счастье не увеличив долю зла в мире, наоборот - привнеся в него пусть малое, пусть наивно-смешное, но искреннее, своё, Добро?
Увы, похоже, что эпоха "13-го" внезапно закончилась, что бесконечно обидно, поскольку аналогичного светлого глотка радости больше не найти в репертуарах ни театра Леси Украинки, ни других киевских театров. Уходит эпоха, уходит последний сценический отсвет тех лет, когда можно было от души смеяться над тем, чем хочешь и быть счастливым не нарушая нормы сообществ. читати повністю >>
Ждем официального решения руководства
О роследнем спектакле речи не шло!))
Спектакль будет идти и дальше.
Коментувати
