 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Вистава на дві дії
Тривалість 2 год. 15 хв.
Замовлення квитків
Постановка – Кирило Кашліков
Сценографія та костюми – Олена Дробна
Звукове рішення вистави – Владислав Тененбаум
Візуальне рішення вистави – «Front Pictures»
Хореографія – Ольга Голдис
Відеопроєкція – Олексій Рабін, Андрій Рябін, Олександр Шабанов
Сценічна мова – Ганна Гринчак
Помічники режисера – Сергій Литвин, Світлана Роєнко
Переклад з англійської Ганни Іванченко
У виставі звучать композиції: Оlafur Arnalds – So Close, Max Richter – Sarajevo
Ця п'єса представлена театру з люб'язного дозволу Warners Bros. Entertainment
У центрі цієї історії п'ятнадцятирічний хлопчик Крістофер Бун. Він страждає від чужих дотиків, не терпить натовпу і гучних звуків, геть не розуміється на тонкощах спілкування й людських емоціях. Його розум, безпристрасний і гострий, видає в ньому непересічну особу, можливо, навіть видатну. Він живе з батьком, сумує за померлою два роки тому матір’ю і товаришує з сусідським пуделем Веллінгтоном.
З прикрого інциденту із собакою й починається ланцюг доленосних подій, адже хлопчик, змінюючись на наших очах, змушує змінитись усіх оточуючих й допомагає почути одне одного дорослим, що не мають жодних комунікаційних проблем…
Роман Марка Хеддона про хлопчика з розладом аутистичного спектра (РАС), виданий у 2003 році, – отримав престижну Вітбредівську премію, як найкраща книга року, миттєво розійшовся світом, що читає, накладом понад два мільйони екземплярів і став бестселером.
Ця вельми щемка і людяна вистава для родинного відвідування, адже сьогодні театр не тільки допомагає підтримувати наше ментальне здоров’я, але і є надзвичайно дієвою арттерапією для тих, хто цього особливо потребує.
У виставі лунають гучні звуки та постріли.
Дорогі друзі! Звертаємо вашу увагу на те, що вистава «Дивний випадок із собакою у нічний час» – це постановка, яка довгий час йшла у нашому репертуарі під назвою «Загадкове нічне вбивство собаки». Назва зазнала зміни, оскільки наш глядач її не ідентифікував як виставу для сімейного перегляду.
Дійові особи та виконавці:
| Крістофер Бун | Владислав Мелешко |
| Шивон, вчителька Крістофера | Ганна Гринчак |
| Ед, батько Крістофера | Олександр Кобзар |
| Джуді, мати Крістофера | Наталя ДоляІрина Новак |
| Місіс Александер | Надія КондратовськаНаталія КудрявцеваЛідія Яремчук |
| Місіс Ширз | Олександра Єна |
| Роджер (містер Ширз) | Володимир РащукПетро Сова |
| Черговий сержант | Віталій ОвчаровВолодимир Осадчий |
| Місіс Гаскойн, директор школи | Таїсія БойкоТетяна ОстапенкоОлена Червоненко |
| Отець Пітерс | Віталій ОвчаровЄвген Храмцов |
| Перший поліцейський / Касир | Максим АвксентьєвМаксим Нікітін |
| Поліцейський на вокзалі | Валерій Гайфуллін |
| Жінка на вулиці / Жінка у потягу | Марія ГончароваКатерина МелешкоДар'я Хвостенко |
| Друзі Крістофера | Марія АгапітоваМихайло ГанєвОлександр ГрековІлля ІсаєнкоОлександр КрючковЄвген ОвчаровЯрослав ПрикопГелена СергутінаДарина СтепанковаДар'я ХвостенкоОлег Худик |
Коментарі:
Названия треков добавлены в описание спектакля.
Перш за все - величезне дякую акторській майстерності Крістофера - Євгена Щербаня, батьків - Наталії Долі та Олександра Кобзаря. Глядацьке суб'єктивне поділяється, мої враження були сконцентровані на глибокій трагедії розпаду сім'ї, неспроможності представниками сучасного світу віддано кохати ближніх, рідних, та звичайно, трагедії особливості генія (відмінного, інакшого, сконцентрованого водночас на навколишньому і на внутрішньому). Кода, а саме порівняння імені з біблійним персонажем та ствердження свого юнацького Я, тільки ще дужче навіяли думки про "трагедію білої ворони", все ніби говорило - "Він сильний. Він одинокий". Такі алюзії до романтичних концепцій світобачення прорвали всі мої емоційні завіси, викликавши масу болю і співчуття. Це все завдяки неперевершеній грі головного героя, що ніби сам бував діючим чи свідком в таких психоделічних, важких драмах, і так вміло перевтілився в хворобливу дитину. Дякую Вам, дуже дякую.
Але "нема добра бєз худа, худа бєз дабра". Оповім і про те, що негативно відзначилось на сприйнятті. По-перше, мат (особливо в самому початку такий низький, вуличний мат поліцейських нагадав "ліхіє", а не сучасних, грубуватих полісменів. Так і хотілось сказати "Ну ок, ми все розуміємо, це модно зараз і бла, бла, бла... Але можна хоч нормальних матів добрати, а не оцього непотребу російського?"), по-друге, нежива інтонація чтеця (в деяких моментах криклива і ні до чого).
Окремий "капєц" хочеться вписати музичному редактору - як можна так сухо і нечуйно підбирати синтезовані тембри? А нащо була та пісенька? Про що взагалі вона була? На фоні таких яскравих персонажів має звучати музика, що відповідає драмі і характерам, музика має бути без слів. При чому тут слова взагалі? Це театр муз.драми чи шо? Над смислами характерів персонажів була пророблена величезна робота, і зовсім ніякої над музичними характеристиками. Дуже раджу вивести крикливі і недоречні музичні теми, натомість ввести щось із репертуару Арво Пярта, Дьордя Лігеті, Кшиштофа Пендерецького (Трен, сцена плачу, із симфонії пам'яті жертв Хіросіми якнайкраще передала б стан страху Крістофера), Євгена Станковича та інших сучасних, мислячих композиторів (музика яких дійсно тільки покращить сприйняття драми).
Вистава дала про що подумати. Високий акторський рівень має бути в комплексі всього високого з інших сфер. Не послаблюйте планку, а тільки підіймайте її за рахунок довершення.
Дякую
Коментувати
Это была точно такая история, как я ожидала, с прекрасными визуализациями, сильными эффектами, сильно и очень красиво. Не шушукались даже школьники рядом со мной, которые не понимают разницы между синдромом Дауна и Аспергера. Я обязательно приду пересмотреть, и заставлю пойти друзей. Щербань украл мое сердечко, а на последнем жесте "прикосновения" на поклоне я словила приступ удушья от переполняющих эмоций.
P.S. Саундтрек 29.11 был идеальный, не знаю, что кому не нравится.