 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Two-act performance
Running time: 2 hours 15 min.
Book tickets
Production – Kyrylo Kashlikov
Set and Costume Designer – Olena Drobna
Musical Solution – Vladislav Tenenbaum
Visual Appearance of the Performance – «Front Pictures»
Choreographer – Olga Goldys
Video Design – Oleksiy Rabin, Andriy Ryabin, Olexander Shabanov
Scenic Speech – Anna Grinchak
Stage Manager – Sergiy Litvin, Svitlana Roenko
Translation from English – Anna Ivanchenko
Songs in the Performance – So Close, Max Richter - Sarajevo
The play has been provided to the theater with the kind permission of Warners Bros. Entertainment
The performance is based on the novel by Mark Haddon, which has long become a world bestseller.
A dead neighbour dog is laying in front of Christopher. It is seven minutes past midnight, and the boy is the main suspect. Christopher decides to find the killer of the dog, not assuming that this investigation will throw him into the very hell of complex and unpredictable adult relationships, and force him to do the impossible - to change the usual course of life
Christopher Boone has a phenomenal memory and treats animals well, but he doesn’t stand to be touched and doesn’t understand anything in human emotions. He loves red colour, the Apollo mission, by Sherlock Holmes and dreams of becoming a mathematician.
This story, where the detective story is intertwined with melodrama and comedy, is full of deep drama: an adolescent with autism unable to experience emotions helped adults to solve an unbearable task for them, to learn to love each other.
The perfomance contains loud noises and gunshots.
Cast:
| Christopher Boone | Vladyslav Meleshko |
| Siobhan, Christopher's teacher | Hanna Hrinchak |
| Ed, Christopher's father | Oleksandr Kobzar |
| Judy, Christopher's mother | Natalia DolyaIryna Novak |
| Mrs. Alexander | Nadiya KondratovskaNatalia KudriavtsevaLidia Yaremchuk |
| Mrs. Shears | Oleksandra Yena |
| Roger Shears | Volodymir RaschukPetro Sova |
| Desk sergeant | Volodymir OsadchiyVitalii Ovcharov |
| Mrs. Gascoyne, the head of Christopher's school | Taisiya BoykoOlena ChervonenkoTetyana Ostapenko |
| Reverend Peters | Evgen KhramtsovVitalii Ovcharov |
| First policeman / Cashier | Maksym AvksentievMaxim Nikitin |
| Train station policeman | Valeriy Haifulyn |
| Woman on the street/ Woman in the train | Mariia HoncharovaDariia KhvostenkoKateryna Meleshko |
| Christopher's friends | Mariia AgapitovaMykhailo HanevOleksandr HrekovOleh HudykIllya IsaienkoDariia KhvostenkoOlexander KriuchkovEvhen OvcharovYaroslav PrykopHelena SerhutinaDaryna Stepankova |
Comments:
Названия треков добавлены в описание спектакля.
Перш за все - величезне дякую акторській майстерності Крістофера - Євгена Щербаня, батьків - Наталії Долі та Олександра Кобзаря. Глядацьке суб'єктивне поділяється, мої враження були сконцентровані на глибокій трагедії розпаду сім'ї, неспроможності представниками сучасного світу віддано кохати ближніх, рідних, та звичайно, трагедії особливості генія (відмінного, інакшого, сконцентрованого водночас на навколишньому і на внутрішньому). Кода, а саме порівняння імені з біблійним персонажем та ствердження свого юнацького Я, тільки ще дужче навіяли думки про "трагедію білої ворони", все ніби говорило - "Він сильний. Він одинокий". Такі алюзії до романтичних концепцій світобачення прорвали всі мої емоційні завіси, викликавши масу болю і співчуття. Це все завдяки неперевершеній грі головного героя, що ніби сам бував діючим чи свідком в таких психоделічних, важких драмах, і так вміло перевтілився в хворобливу дитину. Дякую Вам, дуже дякую.
Але "нема добра бєз худа, худа бєз дабра". Оповім і про те, що негативно відзначилось на сприйнятті. По-перше, мат (особливо в самому початку такий низький, вуличний мат поліцейських нагадав "ліхіє", а не сучасних, грубуватих полісменів. Так і хотілось сказати "Ну ок, ми все розуміємо, це модно зараз і бла, бла, бла... Але можна хоч нормальних матів добрати, а не оцього непотребу російського?"), по-друге, нежива інтонація чтеця (в деяких моментах криклива і ні до чого).
Окремий "капєц" хочеться вписати музичному редактору - як можна так сухо і нечуйно підбирати синтезовані тембри? А нащо була та пісенька? Про що взагалі вона була? На фоні таких яскравих персонажів має звучати музика, що відповідає драмі і характерам, музика має бути без слів. При чому тут слова взагалі? Це театр муз.драми чи шо? Над смислами характерів персонажів була пророблена величезна робота, і зовсім ніякої над музичними характеристиками. Дуже раджу вивести крикливі і недоречні музичні теми, натомість ввести щось із репертуару Арво Пярта, Дьордя Лігеті, Кшиштофа Пендерецького (Трен, сцена плачу, із симфонії пам'яті жертв Хіросіми якнайкраще передала б стан страху Крістофера), Євгена Станковича та інших сучасних, мислячих композиторів (музика яких дійсно тільки покращить сприйняття драми).
Вистава дала про що подумати. Високий акторський рівень має бути в комплексі всього високого з інших сфер. Не послаблюйте планку, а тільки підіймайте її за рахунок довершення.
Дякую
To comment
Это была точно такая история, как я ожидала, с прекрасными визуализациями, сильными эффектами, сильно и очень красиво. Не шушукались даже школьники рядом со мной, которые не понимают разницы между синдромом Дауна и Аспергера. Я обязательно приду пересмотреть, и заставлю пойти друзей. Щербань украл мое сердечко, а на последнем жесте "прикосновения" на поклоне я словила приступ удушья от переполняющих эмоций.
P.S. Саундтрек 29.11 был идеальный, не знаю, что кому не нравится.